Nurik Barmakov Ты не такая как все

Привіт, тільки не в губи
Бо одразу ридати я буду
А люди, налякані люди
Наче забуті споруди
Обійми мене міцно-міцно
Тримай мене, тисни-тисни
Чи є моє місто-місто?
Чи воно ще моє?

Вона його питала і плакала
Вона була до смерті налякана
Вона його просила хоч іноді
Дзвони мені, дзвони мені

Фейстайм, алло
Вотсап, алло
Омила телефон сльозами як дощами скло
Сигнал, алло
Вотсап, алло
Скоріше повертайся, любий, під моє крило